Відповіді на ці та багато інших питань про Зону відчуження та її вплив на навколишнє середовище надав директор Українського науково-дослідного Інституту сільськогосподарської радіології Національного університету біоресурсів та природокористування України Валерій Кашпаров.

Сайт 24 каналу поспілкувався з ним після міжнародного форуму Чорнобиля – CHRNBL, що днями відбувся одночасно в 11-ти країнах світу і залучив до обговорення понад 50 спікерів – науковців, ліквідаторів, представників державних та культурних інституцій.

До теми Людство має бути готовим до ядерної катастрофи, – інтерв’ю із експерткою з атомної енергетики

Пане Валерію, у нас є 10-кілометрова зона, в якій точно не можна жити і є 30-кілометрова – в якій вважається, що жити не бажано. Що думаєте про такий розподіл?

Поняття "вважається" не дуже коректне. Існують об'єктивні показники, які дозволяють сказати – можна жити чи ні. Зокрема, в Україні є закон "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до цього режиму – території, на яких не може проживати населення, неможливе виробництво сільськогосподарської та лісової продукції, яка б відповідала міжнародним нормативам, це – радіаційно небезпечні землі. Там доза опромінення може перевищити 5 мілізіверт (зіверт – одиниця вимірювання еквівалентної дози іонізаційного випромінювання – Прим. 24) на рік, щільність забруднення на 1 квадратний метр може сягати по цезію – за 555 кілобеккерелів (бекерель – одиниця вимірювання радіоактивності речовини – Прим. 24), по стронцію – 111 і по радіоізотопах плутонію 3,7.

Цезій-137 та стронцій-90 розпадаються досить активно, тому за 30 років після аварії їхня активність зменшилася вдвічі. І кордон, де можуть жити люди, рухається дедалі ближче до Чорнобильської станції. На сьогодні він практично збігається з кордоном по плутонію і з 10-кілометровою зоною. Хоча це не циркульна 10-кілометрова зона, а зона, межі якої визначається щільністю забруднення різними радіонуклідами. Мине 30 років, і активність стронцію-90 та цезію-137 зменшиться ще вдвічі – кордони знову зрушаться, вже всередину 10-кілометрової зони. У той час, як зона забруднення плутонієм-239 і плутонієм-240 практично не зміниться, тому що період напіврозпаду першого становить 24 тисячі років (!), а другого – 6,5 тисячі. Відповідно, якщо нічого не робити, ці кордони будуть нерухомі ще дуже довго.

Про відновлення Зони відчуження

Що можна зробити, аби прискорити процес?

Можна провести дезактиваційні роботи. Наприклад, японці на Фукусімі хочуть зробити радіаційний фон таким, як до аварії. Для цього потрібно зняти верхній шар ґрунту і вивезти у спеціальні сховища. У такий спосіб можна змінити кордон і в Чорнобильській зоні. Але треба розуміти, чи доцільно це.

А ось що можна зробити, так це змінити згаданий закон "Про правовий режим території…" і закон "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ті норми, де прописані кордони з 3,7 кілобеккереля на метр квадратний радіоізотопів плутонія, – дуже консервативні. Плутоній небезпечний тільки з погляду інгаляційного потрапляння в організм. Це альфавипромінюючий нуклід, але його альфа-частки не пролітають навіть крізь аркуш паперу. Так само він не всмоктується через продукти харчування, практично не надходить у рослину або в інший живий організм. Відповідно, небезпека одна: якщо ви вдихаєте плутоній, він потрапляє в легені і починає їх опромінювати.

Проблема і вирішення Як зупинити знеліснення в Україні

У законі при встановленні граничних рівнів щільності забруднення території радіаційно небезпечних земель радіоізотопами плутонія використовувалася величина "коефіцієнта вторинного вітрового підйому або коефіцієнта ресуспензії" – тобто, знаючи щільність забруднення, можна визначити якою буде середня концентрація радіонукліда в повітрі. Цей коефіцієнт, що використовується в законі, дуже консервативний – 10-7 1/м, таким він був у перші роки після аварії. Ця ж величина використовувалася у 1986 році як критерій для евакуації населення при оцінці доз опромінення від радіоізотопів плутонія. Зараз же його величина в 100-1000 разів менша і складає 10-9 – 10-10 1/м. Де зменшення відбулося за рахунок задерніння і заліснення ґрунту, вертикальної міграції радіонуклідів у ґрунт і так далі. Тобто, радіонукліди зараз у меншій мірі піднімаються в приземний шар повітря, тому сьогодні ніхто в Зоні відчуження (за винятком персоналу ЧАЕС) не використовує засоби захисту дихання – респіратори.

Часто говорять про радіологічну небезпеку америція-241, але ця небезпека сильно перебільшена. Аби не перевищити ліміт в 1 мілізіверт, гранична щільність забруднення території радіоізотопами плутонія може бути значно збільшена – в 10 разів, як мінімум. Це не призведе до небезпеки для проживання населення. Відповідно, Зона відчуження може бути зменшена. У майбутньому, звісно, якщо в цьому буде необхідність, так як окрім радіологічних факторів треба враховувати й інші, наприклад, екологічні, соціально-психологічні, економічні…


Працівники Інституту сільгоспрадіології ведуть досліди в Чорнобильській зоні / Архівне фото uiar.org.ua

Про пожежі у чорнобильських лісах

Якщо виникають лісові пожежі, то плутоній, про який ви говорили, може потрапляти у повітря?

Звісно. І стронцій також. Вони можуть летіти та потрапляти в організм людини.

Наш інститут ще 1997 року провів експеримент із пожежами. Таке дослідження відбувалося вперше – ми оцінювали, як рухаються у повітрі плутоній, америцій, цезій і стронцій та вимірювали, скільки радіації отримують учасники пожежогасіння в Чорнобильській зоні. Під час недавніх пожеж у Зоні відчуження також відбувався моніторинг концентрації радіонуклідів у повітрі. Можу сказати: за межами зони небезпеки від пожеж у чорнобильських лісах немає. Ніякої! Навіть великі пожежі у квітні 2020 року призвели до зростання концентрації цезію у повітрі Києва лише до 1 мілібеккереля на кубічний метр. Таке додаткове забруднення території – у тисячу разів менше, ніж існувало до аварії на ЧАЕС. Для здоров'я це – нічого. Такі самі оцінки є для країн Західної Європи.

Тож пожежі – небезпека для учасників їхнього гасіння, оскільки вони знаходяться безпосередньо біля вогню та дихають тим повітрям. Але найвища доза внутрішнього опромінення при цьому – від інгаляції стронцію-90, бо він найбільше переходить з ґрунту в рослини. Вклад цезію-137 в інгаляційну дозу не перевищує 1%.

Плутоній і америцій – не летять, бо заглибилися у ґрунт і не поступають звідти в горючий матеріал – підстилку, листя і хвою.

Всі наші оцінки показують, що навіть для учасників пожежогасіння ці внутрішні інгаляційні дози все одно менші, ніж дози від зовнішнього опромінення від цезія-137 в ґрунті. А зовнішня доза від пожежі не змінюється – вона однакова до, під час і після пожежі.

Про ґрунт у Чорнобильській зоні


Обстеження ґрунту / Фото uiar.org.ua

Щодо дослідження ґрунту в Зоні відчуження – які тут особливості можете відзначити?

Свого часу наш інститут картував всі сільськогосподарські угіддя України. Точніше – ми керували процесом, а сільгоспхіміки проводили дослідження щодо виведення земель із категорії сільськогосподарських.

У 1997 році ми склали повну карту забруднення Чорнобильської зони – плутонієм і стронцієм. Взявши до уваги всі дані, можна сказати: стронцій та плутоній переважно залишилися у Зоні відчуження. Вони були присутні в опроміненому ядерному паливі, що під час вибуху та окислення розвалилося на частинки розміром 5-10 мікрон, у яких знаходилися радіонукліди. Ці частинки мали високу щільність і, як наслідок, швидко падали на землю – що ближче до реактора, то їх більше. Тим часом, цезій і йод просто випаровувалися за рахунок високої температури і вже потім конденсувалися. Цезій, наприклад, полетів далеко від України. В інших країнах, у тому числі – в Західній Європі, є плями осаджень, де він випадав із дощем. Але то вже інші дослідження…

До речі, те, як поводяться у ґрунті радіонукліди, що випали у складі паливних частинок, – це наші нові дані, ніде у світі таких не було. Але ними, звісно, користуються всі вчені.

Про вплив випромінювання на дерева


"Рудий ліс" загинув / Фото uiar.org.ua

Стан повітря і ґрунту безпосередньо впливають на тваринний і рослинний світ Зони…

Звичайно. Ми аналізували дані щодо риб, тварин, рослин… Одразу відзначу: найбільше випромінювання вплинуло на хвойні рослини. Так званий "Рудий Ліс" загинув, бо при аварії отримав дуже великі дози опромінення – місцями більше за 100 Грей (одиниця вимірювання поглиненої дози випромінювання – Прим. 24). Хвоя стала рудою і обсипалася. В принципі, ліс був чистий – радіація впала разом із хвоєю, "фонила" лише підстилка, яку потім захоронили разом із деревами у траншеї.

Зараз, подивившись на рослини в Зоні відчуження, ви не виявите у них якихось особливих змін. Кілька років тому ми брали зріз сосни та вивчали, як різна щільність забруднення впливає на швидкість зростання. І з'ясували, що негативний ефект від впливу іонізуючого випромінювання зберігався протягом перших п'яти років – та й то на найбільш забруднених ділянках лісу, де дерева взагалі збереглися.

Варто також зазначити, що загиблі дерева отримали дозу опромінення, що перевищує теперішню приблизно у 400 – 1000 разів! На тих місцях немає дерев, старших за 30 років, – "молодняк" почав рости, лише коли доза впала. А вона була пов'язана з короткоживучими радіонуклідами, які давно розпалися.

Погляд у майбутнє Чорнобиль і польоти на Марс: як досвід аварії на ЧАЕС може допомогти сучасній космонавтиці

Про допустимі показники забруднення продуктів

У новинах часто бачимо інформацію про те, що люди ходять за грибами та ягодами в 30-кілометрову зону. Когось затримують і "товар" утилізують, але його частина, цілком можливо, з'являється на ринках.

Якщо говорити про забруднення продуктів харчування, то найзабрудненішими є якраз дари лісу – гриби та ягоди. Потім – молоко. Але забрудненість молока пов'язана не з щільністю забруднення, а з ґрунтом. Скажімо, найбрудніше молоко – на Рівненщині, за 200 км від ЧАЕС, а не в Київській чи Житомирській областях. Хоча щільність забруднення в тій же Таращі значно вища, ніж у Рівненській області. Але тут чорнозем, а там – торфовища. Таким чином, при однаковому рівні забруднення, молоко на Рівненщині буде у сто разів бруднішим, ніж на чорноземах Таращі.

До речі, "забруднені" гриби зустрічаються не лише в Зоні відчуження. Скажімо, в Житомирі можуть бути гриби з перевищенням допустимого рівня в 100 разів!

Потрібно розуміти, що є допустимі норми щодо вмісту радіонуклідів у харчових продуктах. Для свіжих грибів та ягід це 500 беккерелів на кілограм, а для сушених – 2,5 тисячі беккерелів. Ці нормативи – для торгівлі. Якщо гриби чи ягоди "брудніші", це не означає, що ви відразу занедужаєте. Доза визначає вплив іонізуючого випромінювання на організм людини. Скажімо, ви п'єте щодня молоко відповідно до допустимої норми на день – 100 беккерелів цезія-137. За рік, 365 днів, це складає 36,5 тисяч беккерелів. Гриби мають норму у 500 бекерелів. Припустимо, ви зібрали їх з рівнем 5 тисяч беккерелів, але з'їли всього кілограм. Відповідно, ці 5 тисяч від грибів в рази менше, ніж 36,5 тисяч від молока.
Але всі ці допустимі показники – величина консервативна. Навіть якщо регулярно вживати продукти з допустимими рівнем – молоко, м'ясо, гриби та взагалі всі продукти харчування, – то сумарно на рік ви не отримаєте дозу вищу, ніж максимальна за нормою – 1 мілізіверт. Це при тому, що до і після аварії на ЧАЕС ми всі отримуємо по 5 мілізівертів на рік із навколишнього середовища за рахунок природного фону. А якщо зробите рентгенівську томографію, то отримаєте 7 – 10 мілізівертів відразу.


Валерій Кашпаров (ліворуч) з колегою вивчають чорнобильські дерева / Фото uiar.org.ua

Ви були спікером на CHRNBL Forum. Що вам дає участь у таких заходах?

Соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи для звичайної людини значно складніші, ніж наслідки радіації. Я вважаю, що люди треба розказувати реальну й об'єктивну інформацію, а не "страшилки", що, мовляв, ти зайшов у Зону відчуження і тепер помреш.
Якщо ви поїдете на день чи тиждень до Зони – отримаєте дозу меншу, ніж після польоту літаком. Люди не підозрюють, що в літаку дозиметр показує 2-3 мілізіверти на годину. У Зоні відчуження такий рівень – біля саркофагу, а то й менший. Але люди не бояться літати, а Чорнобильської зони – бояться…