Сільськогосподарські системи, що дозволять "зберігати та примножувати"

Інтенсифікація рослинництва ґрунтуватиметься на фермерських системах, що забезпечують певні виробничі, соціально-економічні та екологічні переваги для виробників і суспільства.

Змінаше сільське господарство

Невеличкі ферми в розвинених країнах практикують сільськогосподарські системи, що поєднують рослинництво та тваринництво. Пасовищні землі виконують важливі екологічні функції. На них ростуть багаторічні трави, що фіксують та утримують у ґрунті багато вуглецю. Цю здатність можна посилити належним управлінням – наприклад, додавати поживні речовини, підтримувати різноманіття рослинних видів та забезпечувати достатні періоди регенерації між випасом або скошуванням трави.

Це цікаво! Органічне сільське господарство: що це таке і як працює

У традиційних сільськогосподарських системах є чітка різниця між орними та пасовищними землями. Завдяки ґрунтозахисним методам ведення сільського господарства ця різниця зникає, адже однорічні культури в сівозміні можна чергувати з пасовищними травами без руйнівної ґрунтової обробки. Таке пасовищне вирощування сільськогосподарських культур активно застосовує ряд країн. В Австралії пасовища засівають озимими, такими як овес, прямим рядковим посівом після вегетуючих влітку місцевих видів. Польові експерименти вказали на переваги, що зменшують ризик перезволоження, вилуговування нітратів та ерозії ґрунту.

Практичні інновації використовували синергію між рослинами, худобою та продукцією агролісництва, щоб збільшити економічну та екологічну стійкість за одночасного надання цінних екосистемних послуг. За допомогою біологічного різноманіття, ефективного повернення в обіг поживних речовин, покращення здоров’я ґрунту та збереження лісів такі системи підвищують витривалість навколишнього середовища та сприяють адаптації до кліматичних змін.

Стале виробництво рису та пшениці

Стале виробництво рису та пшениці в одній сільськогосподарській системі можливе на Індо-Гангській рівнині в Бангладеш, Індії, Непалі та Пакистані завдяки ініціативі "Райс-Віт Консортиум" у співпраці з національними сільськогосподарськими дослідницькими центрами. Програму почали в 1990-х роках, щоб виправити тодішнє скрутне становище: зупинку зросту виробництва рису та пшениці, втрату органічної речовини ґрунту та малий рівень ґрунтових вод.

Така система передбачає посадку пшениці після рису з використанням сівалки на тракторній тязі, що за один прохід вносить насіння прямо в незорані поля. Оскільки спершу така спеціалізована сільгосптехніка в Південній Азії була недоступна, ключовою умовою розповсюдження даної технології було створення місцевого виробничого потенціалу, здатного постачати сівалки для нульової обробки ґрунту за доступною ціною.

Вирощування пшениці за методом нульової обробки забезпечує негайні, зримі та переконливі економічні вигоди. Воно дозволяє ранній посів, допомагає боротися з бур’янами, зберігає навколишнє середовище, скорочує використання дизельного палива та води для зрошення. Зменшення виробничих витрат складає 52 долара на гектар за рахунок різкого скорочення витрат машинного часу та палива на підготовку ґрунту та приживання пшениці. Близько 620 тисяч фермерів Індо-Гангської рівнини використовують цю систему на 1,8 мільйона гектарів із середнім зростом прибутків від 180 до 340 доларів на домогосподарство. Застосування такого методу в інших регіонах потребує польових досліджень адаптивності за участі фермерів, зв’язків між фермерами та постачальниками технології та фінансово-привабливих урядових ініціатив.

Важливо! Органічне сільське господарство: екологічні переваги і збереження довкілля

Агролісництво

Зростає застосування агролісницьких систем, що передбачають обробіток деревних багаторічних рослин та однорічних культур на деградованих землях (зазвичай з багаторічними бобовими).

Методи захисту ґрунту у веденні сільського господарства добре поєднуються з агролісництвом і кількома системами лісництва. Тому фермери в розвинених регіонах і в тих, які в процесі розвитку, практикують її в певній формі. Ці системи можуть бути вдосконалені кращим поєднанням культур (включаючи бобові) й інтеграцією з тваринництвом. Одна з інновацій у цій області – алейні посадки рослин між смугами з деревних культур. Інший прийом – посадки різної щільності "добривних дерев", що підвищують біологічну фіксацію азоту, зберігають вологу та збільшують виробництво біомаси для використання в якості поверхневого покриття.

Земля потребує уваги аграріїв / Фото Pixabay 

Збільшення врожайності без застосування агрохімікатів

У заснованих на ручній праці дрібних сільськогосподарських системах застосування гербіцидів можна замінити на комплексну боротьбу з бур’янами. Відтоді як у 2005 році методи захисту ґрунту в сільському господарстві впровадили в районі Карату Об'єднаної Республіки Танзанія, фермери припинили обробляти землю плугами та мотиками. Натомість почали обробляти змішану культуру – багатовидові посадки кукурудзи прямим посівом у ґрунт, лобії (долихос або гіацинтові боби) і каянусу (голубиний горох). Така система забезпечує хорошу мульчу, що дозволяє боротися з бур’янами вручну, без необхідності використовувати гербіциди.

В окремі роки поля в сівозміні засівають пшеницею. Результати виявилися позитивними зі збільшенням урожаю кукурудзи від 1 тонни на гектар до 6 тонн. Такий вражаючий зріст урожаю був досягнутий без застосування агрохімікатів і з використанням гною в якості добрива.

Розпушувально-борозна система

У Намібії фермери застосовують методи захисту ґрунту в сільському господарстві для вирощування стійких до посухи сільськогосподарських культур (просо, сорго та кукурудза). У сільськогосподарській системі використовується розпушувач-борозноріз на тракторній тязі для розпушування твердого шару ґрунту вглиб на 60 сантиметрів і нарізання борозен для збору дощових опадів у полі. Зібрана вода концентрується в кореневій зоні сільськогосподарських культур, що висіваються в розпушені ряди разом із сумішшю мінеральних добрий і гною. Трактори застосовуються в перший рік створення системи. На другий рік фермери висівають сільгоспкультури прямо в борозни, використовуючи пряму сівалку і тяглових сільськогосподарських тварин.

Вироблений системою надлишок біомаси застосовується для формування ґрунтового покриву. Фермерам також рекомендується чергувати культури для сівби з бобовими. Такі методи подовжують період вегетації. Завдяки розпушувально-борозній системі середня врожайність кукурудзи виросла від 300 кг/га до 1,5 т/га.

Зверніть увагу! Креветки в пустелі, або Аквапоніка й агроакваферми – майбутнє продовольчої безпеки світу

Інші виробничі системи

Органічне землеробство в поєднанні з методами захисту ґрунту в сільському господарстві можуть покращити здоров’я ґрунту, забезпечити зріст продуктивності та підвищити ефективність використання органічної речовини ґрунту й енергозбереження. Органічне землеробство з використанням ґрунтозахисних методів ведення сільського господарства обслуговує нішеві ринки та практикується в окремих районах Бразилії, Німеччини та США, а також деякими фермерами в Африці, що ведуть натуральне господарство.

Змінна культивація передбачає очищення лісових ділянок для вирощування сільськогосподарських культур. Потім ділянкам забезпечують природне відновлення виснаженого запасу поживних речовин для рослин. Замість підсічно-вогневої системи фермери могли б застосовувати підсічно-мульчуючі системи, в яких диверсифіковані культури (разом із бобовими та багаторічними) знижують потребу в очищенні земель.