Пенсіонер зі США врятував від вимирання понад 1200 унікальних сортів яблук

Нині яблуневий сад Брауна наповнений клонами дерев, знайдених у Джорджії, Північній та Південній Кароліні, Кентуккі, Теннессі, Вірджинії, Меріленді та Пенсільванії. Його роботу високо оцінили не лише природозахисники, а й кулінарі та виробники сидру, які тепер мають у своєму розпорядженні сотні нових смаків.

Читайте також Тризуб на яблуках: українські садівники вирощують фрукти з картинками – фото

Дивні яблука на ринку

79-річний інженер-хімік виріс у сільській місцевості Північної Кароліни. Пристрасть до пошуку рідкісних сортів яблук у Брауна з’явилася після відвідин історичного фермерського ринку в 1998 році.

Там був невеликий стенд із купою дивних на вигляд яблук, розкладених у кошиках,
– згадує дідусь.

Кольори плодів варіювалися від яскраво-зеленого до жовтого, рожевого і навіть фіолетово-чорного. Деякі з них мали розмір сливи, інші ж були доволі великими. І найбільш вражаючим, каже дідусь, була неймовірно широка гама смаків і текстур.

Том Браун відроджує забуті сорти яблук / Фото Atlas Obscura

Продавець розповів Брауну, що ці сорти яблук були стандартизовані у XVIIІ – XIX століттях і повністю зникли з комерційного обігу до 1950 року. А щепив він дерева зі старих закинутих садів в горах Аппалачі, де, ймовірно, ще є сотні втрачених яблунь.

Ця зустріч надихнула Брауна досліджувати історію яблук спадщини Аппалачі. І те, що він дізнався, викликало у нього трепет, а також бажання відновити втрачене.

Яблуневі сади Аппалачі

• Яблуневі сади Аппалачі мають довгу історію. Завдяки благодатному клімату у цьому регіоні до 1905 року вирощували понад 14 000 унікальних сортів яблук. Тоді виробництво та споживання продовольства були більш локалізованими, що дозволяло розвивати цю галузь. Тоді навіть власники невеличких ферм могли похвалятися багатими яблуневими садами.
• Але така традиція Аппалачі зійшла нанівець з розвитком заводського господарства та корпоратизованої системи харчування. Підприємці перейшли на ті сорти яблук, які швидко дозрівали та були придатні для міжміських перевезень.
• До 1950 року більшість дрібних садів були витіснені з бізнесу і почали зникати.
• Наприкінці 1990-х років комерційні сади США виростили менш ніж 100 сортів яблук, 90% з яких становили лише 11 видів. Експерти підрахували, що за цей час зникли 11 000 унікальних сортів яблук.

Брауну вдалося врятувати понад 1200 унікальних сортів яблук / Фото dailypress

Мисливець за яблуками

Брауну дуже не хотілося, щоб ця культура просто вмерла, тож він вирішив відновити те, що, здавалось, було втрачене назавжди. Він почав вчитися у досвідчених садоводів, як рубати, обробляти та щепити яблуні. Йому також вдалося отримати стару карту садів та каталоги із малюнками і описами тисяч втрачених сортів.

Каталог яблук / Фото Національної сільськогосподарської бібліотеки США

Велику частину часу Браун проводить у подорожах по Аппалачі, буквально стукаючи у двері та розмовляючи про яблука зі старожилами. Часом він вирушає на пошуки старого саду, про який згадується в історичних записах.

А коли знаходить таку яблуню, то бере з неї живці та висаджує їх. Потім він порівнює характеристики листя та дерева з нотатками у записах старих садів, розповідями свідків та ботаніками. Коли яблуні плодоносять, він іноді навіть надсилає зразки місцевим жителям, які пам’ятають яблуко на смак. Усе це він ретельно описує.

Яблуневий сад Брауна / Фото Atlas Obscura

Найбільш рідкісні сорти, які йому вдається відродити, він жертвує яблуневим садам спадщини. Крім того, Браун щороку продає приблизно тисячу саджанців. Його місія зберегти унікальні сорти також схвилювала істориків харчових продуктів, місцевих кухарів та виробників сидрів, у яких з’явилася можливість експериментувати з новими смаками.

Дідусь вже врятував понад 1200 історичних яблунь, які колись були надзвичайно важливими для місцевих громад. І він сподівається, що йому вдасться відновити ще бодай сотню, або ж більше.